Вибір майбутньої професії часто викликає палкі суперечки батьків і дітей, адже батьки впевнені, що краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно, оскільки це їхнє майбутнє. Одвічне питання батьків «як допомогти дітям у виборі професії?» завжди на часі, воно не втрачає своєї гостроти і сьогодні.
То ж варто прислухатися до порад фахівців.
Прислухайтеся до своєї дитини.
В будь-якому разі треба покладатися на її вподобання. Якщо уявити вектор часу, то дитина знаходиться ближче до майбутнього, ніж ви, а отже краще відчуває напрям розвитку світу. Ваша дитина не буде щасливою, якщо сліпо слідуватиме вашому плану. І рано чи пізно, вона все одно повернеться до справи, яка їй подобається, але із втраченим часом, або залишиться нещасною.
Не забувайте, що Ваша дитина - це особистість.
Ви знаєте її улюблений фільм, колір, тварину? Спілкування на такі теми приводить не лише до зближення, а й до самопізнання, що полегшить майбутній вибір. Поспостерігайте, які завдання дитина виконує із задоволенням. Що в неї найкраще виходить: організація днів народжень, дресура собаки, кулінарія. Ці факти необхідно нанизувати, як намисто, доки не отримаєте цілісну картину.
Розповідайте та інформуйте.
При виборі професії, можна виділити декілька площин. Перша – розуміння дитиною себе. Друга – навколишнє середовище з усіма його вимогами: знання професій, ринок праці тощо. Ідеальна професія знаходиться на їх перетині.
Уявіть, у світі за загальними підрахунками існує близько 50-70 тисяч професій. А школяр знає лише 30-40 професій, 15 з яких він бачив у школі і підручниках. Тобто, ці площини у дітей мізерні через відсутність інформації. Допомагайте дитині якомога більше дізнатися про зміст професій: журналіст бере інтерв’ю, урбаніст розробляє план міста, маркетолог опановує мистецтво продавати, реабілітолог допомагає людині стати на ноги після травм і хвороб. Ознайомтеся з ринком праці, разом проаналізуйте, які професії користуються сталим попитом.
Ставте дитині правильні запитання
Згадайте, як давно ви засипали свою дитину запитаннями, на які не отримали виразних відповідей? Якщо дитина не хоче ділитися, значить - вона боїться. Потрібно враховувати психотип дітей, адже запитання можуть бути для них, як допит.
Не ставте закритих питань, наприклад: «Ти вже визначився з професією?». Ви не отримаєте у відповідь нової інформації, лише нерозбірливе «угу» або «нєа», а після трьох запитань дитині набридне, і вона думатиме куди б скоріше сховатися.
Відкриті запитання, якщо їх правильно поставити, допомагають дізнатися нові подробиці. «Як?», «Де?», «Що?» – питання про майбутнє, а не з минулого. Пам’ятайте: не інструкції, а самопізнання.
Намагайтесь уникати питань, які починаються з «Чому?», бо вони асоціюються зі звинуваченням. Єдине виключення: «Чому це для тебе важливо?» Основна мета таких питань – можливість дитині самостійно оцінити свої результати, прогрес, здібності.
Ніколи не запитуйте: «Ким ти будеш, коли виростеш?» Так ви лише заганяєте дитину у ступор. Вона вже є, і ким їй ще бути, як не собою? Правильне питання звучить: "Що тобі подобається робити?"
Дозвольте дитині розкритися самотужки.
Ми не маємо права вирішувати за них, тільки допомагати і підтримувати. Направляти дитину кудись своім авторитетом - ведмежа послуга. Вчинивши таке раз, ви змушені будете постійно стояти над душею і направляти далі по життю. На своє виправдання батьки кажуть, що діти нічого не хочуть. Буває, що дитина дійсно нічого не хоче. Тут не можна нав’язувати, лише цікавитися.
Моніторте ринок праці.
Періодично продивляйтеся актуальні вакансії за обраним напрямом, слідкуйте за тенденціями, ознайомлюйтесь з вимогами. Тоді не стане сюрпризом спілкування з роботодавцем і не виникне питання безробіття і після університету.
Створіть середовище.
Дитина найкраще проявляється через соціальні ситуації, взаємодію з природою, живими організмами, творчість, музику. Це можна зробити через гру або введення у середовище.
Ефективним буде спілкування з людьми, які мають досвід роботи в обраній вашою дитиною професії. Вони можуть розповісти про переваги і недоліки професії з власного досвіду. Зробіть можливим, щоб ваша дитина провела з цією людиною увесь її робочий день, “подивилась кухню зсередини”. Корисним буде створення умов, в яких можна спробувати.
Не тисніть. На все свій час.
Пошук улюбленої справи свого життя – справа нелегка. Не квапте дитину, якщо вона не знає, ким хоче бути. Просто допоможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа.
Не вимагайте чіткості і визначеності у професії. Фокус повинен бути не на назві, а на діяльності. Світ більше не ділиться на гуманітаріїв і технарів. Освічена людина сьогодення повинна володіти знаннями широкого профілю.
Отже, батьки, ваше головне завдання – розгледіти здібності своєї дитини, розкрити природні задатки і допомогти знайти таку сферу діяльності, де ці здібності змогли б реалізуватися повною мірою.
Нехай ваші діти найдуть справу свого життя і будуть успішними!
