Превентивне виховання – це успішна система підготовчих, попереджувальних та профілактичних дій педагога з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру, проявів асоціальної поведінки підлітків та організація належного догляду за їх діяльністю.
До завдань, які ставить перед собою превентивне виховання, передусім належить формування високоморальної свідомості учнів, яка є головним чинником,що впливає на вибір способів на основі морально – правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалась у нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування індивідуальної свідомості.
Одним із завдань превентивного виховання є формування в учнів моральних почуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів їх реалізації, справедливості, відповідальності тощо.
Другим завданням превентивного виховання учнів є вироблення у них навичок і звичок високоморальної поведінки. Оскільки у кінцевому підсумку вся виховна робота спрямовується на формування соціально активної особистості.
Третім завданням превентивного виховання є формування в учнів активної позиції у соціальній сфері, тобто негативного і терпимого ставлення до проявів девіантної поведінки іншими та аморальних вчинків, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які, на жаль, ще мають місце у нашому житті, вироблення вміння протистояти негативним впливам.
Четвертим завданням превентивного виховання, яке пронизує всю виховну роботу, є подолання у свідомості окремих учнів помилкових навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків формув ання.
Запобігання правопорушень неповнолітніх має бути справою не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні в міру своїх можливостей залучатися до цього. Мається на увазі дитяче самоврядування і робота різноманітних загонів, комісій, штабів.
Профілактика вимагає своєрідного підходу і до вибору методів і форм виховної роботи. Вважаю, що школа зловживає словесними формами впливу, що приводить до зайвого моралізування так не терплять учні. У шкільній практиці мають застосовуватися такі методи, які сприяли б формуванню у школярів навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що нерідко учні у певних ситуаціях діють неправомірно, бо не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому їх частіше треба ставити в ситуації вибору того чи іншого типу поведінки, організовуючи ділові та рольові ігри, привчати до додержання правил людського співжиття.
